Травми опорно-рухового апарату належать до найбільш поширеного типу ушкоджень. Шляхи їх виникнення різноманітні: падіння, раптові, або непередбачувані рухи тощо.
До ушкоджень опорно-рухового апарату відносять травматичні переломи, вивихи, пошкодження м’язів, зв’язок, сухожилків.
Перелом — це порушення цілісності кістки. Вони бувають закритими або відкритими, повними або неповними. Для відкритого перелому притаманною є наявність рани. Відкриті перелами небезпечніші ніж закриті, адже існує небезпека занесення інфекції в рану або крововтрати. Закриті переломи травматичного походження зустрічаються частіше, в цьому випадку шкірний покрив не має ушкоджень.
Вивих — це зміщення кістки відносно її нормального положення в суглобі. Вивихи часто супроводжуються переломом кістки, а також ушкодженням розташованих поруч нервів і судин. Вивих зазвичай легко виявити завдяки помітній деформації суглобу.
Пошкодження (розтягнення, розрив) зв’язок відбувається через надмірне навантаження на суглоб. У складних випадках сильний біль виникає навіть при незначних рухах суглобу. Найчастіше пошкодження зв’язок виникає у гомілковому та колінному суглобах, пальцях і зап’ястях.
Розтягнення м’язів і сухожиль зазвичай спричиняються підняттям надмірної ваги, перевантаженням м’язів, різкими чи незграбними рухами. При недостатній увазі такі травми можуть стати хронічними, особливо в ділянці шиї, попереку чи стегна.
Фактори, що сприяють збільшенню ризику отримання травм опорно-рухового апарату загалом можна поділити на 2 групи: переборні та непереборні.
До непереборних належать: вік, стать, спадковість, вроджені захворювання тощо.
Поряд з цим існує значна кількість явищ на які можливо вплинути з метою профілактики травм опорно-рухового апарату. До таких переборних факторів належать:
1. Надмірна вага. У людей з надмірною вагою та ожирінням як правило спостерігаються проблеми з колінними суглобами та гомілкостопом. Надмірна вага протягом тривалого часу спричиняє тиск на кісткову систему організму, призводить до ускладнень захворювань, кісткових деформацій та порушень хребта.
2. Систематичні фізичні перевантаження. До таких фізичних навантажень слід віднести роботи пов’язані з постійним перебуванням на ногах, активним рухом, сильною втомою, підняттям і перенесенням вантажів, виконанням різнопланових фізичних завдань.
3. Низька фізична активність. Нестача фізичної активності призводить до атрофії м’язової тканини, а в кінцевому випадку і кісткової.
4. Професійні заняття спортом, що передбачають хронічні перевантаження опорно-рухового апарату значно підвищують ризик отримання травм суглобів.
5. Незбалансоване харчування. Наприклад, нестача кальцію може призвести до зростання крихкості кісток.
Відповідно до перелічених вище негативних явищ, до заходів з профілактики отримання травм опорно-рухового апарату, слід віднести:
1. Правильне збалансоване харчування. Необхідно слідкувати за тим, щоб у раціоні були присутні всі необхідні елементи, вітаміни та мінерали. Особливо при нестачі кальцію чи вітаміну D може знадобитись допомога спеціальних вітамінних комплексів.
Необхідно контролювати вагу тіла. Поряд з цим, зміни ваги мають бути поступовими, важливо слідкувати за тим, щоб зменшення кількості калорій не відбувалося за рахунок багатих на кальцій продуктів.
2. Доцільно відмовитися від шкідливих звичок. Надмірне вживання алкоголю погіршує засвоєння кальцію, а паління значно збільшує ризик розвитку остеопорозу, і як наслідок отримання серйозних травм.
3. Помірна фізична активність. Фізичні навантаження достатнього об’єму (не менше 150 хв) на тиждень сприяють зміцненню кісток та м’язів, це дозволяє забезпечити м’язову підтримку хребту та кісткам.
Якщо ж щоденні фізичні навантаження є надмірними, їх необхідно оптимально дозувати, забезпечити відпочинок, та реабілітацію. Можливо слід змінити вид діяльності.
У випадку професійних занять спортом потрібно ретельно стежити за здоров’ям. Необхідним є постійний медичний контроль за станом спортсменів. Лікування травм та проходження реабілітації має проводитися до повного або максимально можливого відновлення. Слід намагатися виключити в майбутньому фактори, що призвели до отримання травми.
